кровозмішник
КРОВОЗМІШНИК, а, ч. Той, хто допустився кровозмішення. Вмираючий.. спитав напівпритомне: - Де він, цей злодій, цей розбійник, цей проклятий кровозмішник? (Оп., Іду.., 1958, 404).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кровозмішник | кровозмішники |
Родовий | кровозмішника | кровозмішників |
Давальний | кровозмішникові, кровозмішнику | кровозмішникам |
Знахідний | кровозмішника | кровозмішників |
Орудний | кровозмішником | кровозмішниками |
Місцевий | на/у кровозмішнику, кровозмішникові | на/у кровозмішниках |
Кличний | кровозмішнику | кровозмішники |