куматися
КУМАТИСЯ, аюся, аєшся, недок., розм. 1. Бути кумами. Шинкар та Мірошник у пеклі спіткались, Вони на цім світі колись-то кумались. Зраділи друг дружці (Манж., Тв., 1955, 273); Ганна з Марією подружилися ще дівчатами, майже дітьми, їхні батьки нібито кумалися чи то були далекими родичами (Руд., Остання шабля, 1959, 171).
2. заст. Приятелювати. - Піду до попа, висповідаюсь.. та й дам зарік до смерті не пити й з відьмами не куматись (Н.-Лев., III, 1956, 257).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кумаюся | кумаємося |
2 особа | кумаєшся | кумаєтеся |
3 особа | кумається | кумаються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | куматимуся | куматимемося |
2 особа | куматимешся | куматиметеся |
3 особа | куматиметься | куматимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кумався | кумалися |
Жіночий рід | кумалася | |
Середній рід | кумалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кумаймося | |
2 особа | кумайся | кумайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кумаючись | |
Минулий час | кумавшись |