кутуляти
КУТУЛЯТИ, яю, яєш, недок., перех., діал. Жувати (у 1 знач.). Дід одійшов, узяв клунок і приніс до куреня. Вийняв пиріг, дав малому, а недоїдений сам почав кутуляти (Мирний, І, 1954, 170); Артем мовчав. Він передбачливо, зарані ще, посеред батькового запитання, кусонув хліба, наскільки рота хватило, і, кутуляючи зараз, природна річ, не міг же відповідати (Головко, II, 1957, 250).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кутуляю | кутуляємо |
2 особа | кутуляєш | кутуляєте |
3 особа | кутуляє | кутуляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кутулятиму | кутулятимемо |
2 особа | кутулятимеш | кутулятимете |
3 особа | кутулятиме | кутулятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | кутуляв | кутуляли |
Жіночий рід | кутуляла | |
Середній рід | кутуляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | кутуляймо | |
2 особа | кутуляй | кутуляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | кутуляючи | |
Минулий час | кутулявши |