лебідонька
ЛЕБІДОНЬКА, ЛЕБЕДОНЬКА, и, ж. 1. Пестл. до лебідка1. Не біла. лебідонька в переліт летить - Красна дівка іа полону біжить (Пера., Слов. балади, 1946, 23); Мов по дзеркальній озера блакиті. Пливуть лебедоньки в убранні білосніжнім (Рильський, І, 1956, 24).
2. перен., нар.-поет. Пестливе звертання до жінки, дівчини. - Матусю моя, лебідонько моя! Звідкіль тебе ждати, звідкіль виглядать? (Н.-Лев., II, 1956, 248); [Сотник:] Настусю, Я коло тебе вахожуся [заходжуся] Тепер, лебедонько, не так! (Шевч., II, 1953, 171).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лебідонька | лебідоньки |
Родовий | лебідоньки | лебідоньок |
Давальний | лебідоньці | лебідонькам |
Знахідний | лебідоньку | лебідоньок |
Орудний | лебідонькою | лебідоньками |
Місцевий | на/у лебідоньці | на/у лебідоньках |
Кличний | лебідонько | лебідоньки |