муркати
МУРКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Видавати звуки "мур-мур" (про котів і т. ін.). Дитині хотілось би побавитися з котом, що он під постіллю муркає... (Коцюб., І, 1955, 439); А кішка була мудра. Як царівна лягла, вона скочила на постіль і муркає (Калин, Закарп. казки, 1955, 34).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати 1. Посеред хати на оклунку ковдр сидів старенький єврей і щось лічив на пальцях, іноді муркаючи до свого сусіди, років сімнадцяти юнака (Досв., Вибр. 1959, 58); І так, і так мені пояснює, повторює [учитель]. А мені мовби язик приріс до зубів. Тільки дивлюся, витріщившись, на дошку та муркаю щось таке, чого і сам не тямлю (Ряб., Жайворонки, 1957, 178).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муркаю | муркаємо |
2 особа | муркаєш | муркаєте |
3 особа | муркає | муркають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муркатиму | муркатимемо |
2 особа | муркатимеш | муркатимете |
3 особа | муркатиме | муркатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | муркав | муркали |
Жіночий рід | муркала | |
Середній рід | муркало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | муркаймо | |
2 особа | муркай | муркайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | муркаючи | |
Минулий час | муркавши |