налюбуватися
НАЛЮБУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док., ким, чим, на кого - що, часто з запереч, н е, н і. Досхочу, вволю помилуватися, порадуватися ким-, чим-небудь. Хто втерпів би не застановиться, щоб налюбуватися тією чарівною красою? (Мирний, IV, 1955, 305); Ждав [Олег], поки князь налюбується донею, поки сам не згадає про її рятівника (Міщ., Сіверяни, 1961, 109); // Любуючись, задовольнятися. Надворі така краса весняна, що ні надивитися на неї, ні налюбуватися (Мак., Вибр., 1954, 37); Не налюбуються дівчата на білу, затишну в зелені хату (Головко, II, 1957, 104); Мало не щодня він виходив у поле. Не міг ніяк налюбуватися своїм хлібом (Цюпа, Назустріч.., 1958, 178).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налюбуюся | налюбуємося |
2 особа | налюбуєшся | налюбуєтеся |
3 особа | налюбується | налюбуються |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | налюбувався | налюбувалися |
Жіночий рід | налюбувалася | |
Середній рід | налюбувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | налюбуймося | |
2 особа | налюбуйся | налюбуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | налюбувавшись |