намагнічений
НАМАГНІЧЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до намагнітити.
2. у знач. прикм. Який дістав властивості магніту.
Основною його [компаса] частиною є намагнічена стрілка, яка вільно обертається на вістрі голки (Фіз. геогр., 5, 1956, 10).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | намагнічений | намагнічена | намагнічене | намагнічені |
Родовий | намагніченого | намагніченої | намагніченого | намагнічених |
Давальний | намагніченому | намагніченій | намагніченому | намагніченим |
Знахідний | намагнічений, намагніченого | намагнічену | намагнічене | намагнічені, намагнічених |
Орудний | намагніченим | намагніченою | намагніченим | намагніченими |
Місцевий | на/у намагніченому, намагніченім | на/у намагніченій | на/у намагніченому, намагніченім | на/у намагнічених |