невиправданий
НЕВИПРАВДАНИЙ, а, е. Який не має виправдання, якого не можна виправдати; необгрунтований. Солоха, здавалось, і справді загубила ритм роботи. В її руках почала з'являтись невиправдана поспішність, навіть метушня (Донч., IV, 1957, 256); Окремі мізансцени [п'єси] здаються штучними, нарочитими, невиправданими (Мист., 1, 1959, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | невиправданий | невиправдана | невиправдане | невиправдані |
Родовий | невиправданого | невиправданої | невиправданого | невиправданих |
Давальний | невиправданому | невиправданій | невиправданому | невиправданим |
Знахідний | невиправданий, невиправданого | невиправдану | невиправдане | невиправдані, невиправданих |
Орудний | невиправданим | невиправданою | невиправданим | невиправданими |
Місцевий | на/у невиправданому, невиправданім | на/у невиправданій | на/у невиправданому, невиправданім | на/у невиправданих |