неподілений
НЕПОДІЛЕНИЙ, а, е. 1. Якого не поділили на частини. Бачив [куркуль] усю свою землю, непорізану, неподілену (Стельмах, II, 1962, 183).
2. перен. Який не зустрів співчуття, підтримки, схвалення. Ось так стрівся Анрі-Жак із дужим почуттям і поніс його з собою неподіленим, розуміючи, як йому повинні всі заздрити (Ю. Янов., II, 1954, 57).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | неподілений | неподілена | неподілене | неподілені |
Родовий | неподіленого | неподіленої | неподіленого | неподілених |
Давальний | неподіленому | неподіленій | неподіленому | неподіленим |
Знахідний | неподілений, неподіленого | неподілену | неподілене | неподілені, неподілених |
Орудний | неподіленим | неподіленою | неподіленим | неподіленими |
Місцевий | на/у неподіленому, неподіленім | на/у неподіленій | на/у неподіленому, неподіленім | на/у неподілених |