нічник
НІЧНИК, а, ч. 1. Лампа або інше джерело світла, що засвічується на ніч. Спокійно світив під стелею нічник (Рибак, Помилка.., 1956, 92); Зелений тюльпан нічника лив ясне і приємне світло тільки на білу подушку й нечитану сторінку (Кучер, Трудна любов, 1960, 277).
2. розм. Той, хто діє вночі. Не було [на майдані] ще тільки нічника, що вартує на полонині вночі, носить воду та підтримує вічний вогонь (Гжицький, Опришки, 1962, 16); Була глупа ніч і фар ми не запалювали, щоб не притягти до себе уваги німецького льотчика-нічника (Ю. Янов., II, 1954, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | нічник | нічники |
Родовий | нічника | нічників |
Давальний | нічникові, нічнику | нічникам |
Знахідний | нічник, нічника | нічники, нічників |
Орудний | нічником | нічниками |
Місцевий | на/у нічнику | на/у нічниках |
Кличний | нічнику | нічники |