одідичений
ОДІДИЧЕНИЙ, а, е, заст. Дієпр. пас. мин. ч. до одідичити. З причини таких поглядів і почувань я розумію мужика й аристократа. Розумію те їх залізне прив 'язання до своєї одідиченої землі (Коб., IIІ, 1956, 380); Справді, мати не дуже провірювала [перевіряла], що я читаю, але, мабуть, був у мене одідичений смак (У. Кравч., Вибр., 1958, 355).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | одідичений | одідичена | одідичене | одідичені |
Родовий | одідиченого | одідиченої | одідиченого | одідичених |
Давальний | одідиченому | одідиченій | одідиченому | одідиченим |
Знахідний | одідичений, одідиченого | одідичену | одідичене | одідичені, одідичених |
Орудний | одідиченим | одідиченою | одідиченим | одідиченими |
Місцевий | на/у одідиченому, одідиченім | на/у одідиченій | на/у одідиченому, одідиченім | на/у одідичених |