остеодистрофія
ОСТЕОДИСТРОФІЯ, -ї, ж., мед. Група захворювань кісткової системи людини і тварин внаслідок порушення внутрішньокісткового обміну речовин (головним чином кальцію); характеризуються перебудовою або деформацією різних відділів кістяка; крайній ступінь остеодистрофії – спонтанне розсмоктування кістки; розрізняють остеодистрофію паратиреоїдну, деформуючу, фіброзну місцеву, токсичну і пов'язану із захворюваннями внутрішніх органів; частіше зустрічаються перші дві форми. ** Кишкова остеодистрофія – остеодистрофія, яка спостерігається при хронічних захворюваннях тонкої кишки. Печінкова остеодистрофія – остеодистрофія, яка розвивається при захворюваннях печінки та жовчних шляхів. Шлункова остеодистрофія – остеодистрофія, яка розвивається при пониженій кислотності шлункового соку у літньому та старечому віці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | остеодистрофія | остеодистрофії |
Родовий | остеодистрофії | остеодистрофій |
Давальний | остеодистрофії | остеодистрофіям |
Знахідний | остеодистрофію | остеодистрофії |
Орудний | остеодистрофією | остеодистрофіями |
Місцевий | на/у остеодистрофії | на/у остеодистрофіях |
Кличний | остеодистрофіє | остеодистрофії |