паювання
ПАЮВАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. паювати. Він бачив і розумів, що старшина бере собі лев'ячу частку здобутого, і вважав, що таке паювання несправедливе (Тулуб, Людолови, II, 1957, 192); П'яною почувала себе козацька старшина, якій, після паювання трофеїв, дісталися численні скарби (Панч, Гомон. Україна, 1954, 426).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | паювання | паювання |
Родовий | паювання | паювань |
Давальний | паюванню | паюванням |
Знахідний | паювання | паювання |
Орудний | паюванням | паюваннями |
Місцевий | на/у паюванні | на/у паюваннях |
Кличний | паювання | паювання |