перепал
ПЕРЕПАЛ, у, ч. 1. Дія за знач. перепалювати, перепалити і перепалюватися, перепалитися.
2. рідко. Те саме, що перегар 3. Дихнувшії їй в обличчя міцною махоркою і винним перепалом, вихопив [Корж] у неї дитину (Тулуб, Людолови, II, 1957, 123).
3. Надмірне обпалювання, випалювання чого-небудь, його стан або предмет як наслідок таких дій. Випалювачі прагнуть, щоб сирець перетворився в цеглу без перепалу, чи недопалу, без тріщин і бою (Колг. Укр., 2, 1958, 8); Якщо ж випалювана маса вапняку складається з неоднорідних кусків, то утворюватиметься не тільки недопал, а перепал (Таємн. вапна, 1957, 50).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | перепал | перепали |
Родовий | перепалу | перепалів |
Давальний | перепалові, перепалу | перепалам |
Знахідний | перепал | перепали |
Орудний | перепалом | перепалами |
Місцевий | на/у перепалі | на/у перепалах |
Кличний | перепале | перепали |