платонічний
ПЛАТОНІЧНИЙ, а, е. 1. Стос. до платонізму (у 1 знач.).
2. Який грунтується на чисто духовному потягу, без будь-якої чуттєвості. Я за тебе, Зоє, рад і вмерти, І любов у мене платонічна (Крим., Вибр., 1965, 62); * Образно. До неї ж [математики] він, здається, має скоріш якусь платонічну любов, а не реальну (Л. Укр., V, 1956, 32).
3. перен. Відірваний від практичних цілей; абстрактний. Платонічний інтерес.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | платонічний | платонічна | платонічне | платонічні |
Родовий | платонічного | платонічної | платонічного | платонічних |
Давальний | платонічному | платонічній | платонічному | платонічним |
Знахідний | платонічний, платонічного | платонічну | платонічне | платонічні, платонічних |
Орудний | платонічним | платонічною | платонічним | платонічними |
Місцевий | на/у платонічному, платонічнім | на/у платонічній | на/у платонічному, платонічнім | на/у платонічних |