племінний
ПЛЕМІННИЙ, а, е. 1. Прикм. до плем'я 1. Неоліт - час формування племінного ладу, виникнення племінних мов (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 38); Племінні об'єднання.
2. Придатний або залишений для продовження породи (про свійських тварин). Грамоту має [Гаркуша] від департаменту землеробства за племінного бугая... (Гончар, II, 1959, 214); Племінна худоба.
3. Пов'язаний з розведенням породистих свійських тварин. Важливою умовою дальшого розвитку тваринництва є піднесення племінної справи, поліпшення порідних якостей худоби (Рад. Укр., 1.II 1958, 1); Племінне тваринництво; Племінний радгосп.
4. Власт. породистим тваринам, характерний для них. Збільшення виробництва м'яса і молока конче вимагає дальшого зростання поголів'я всіх видів худоби, поліпшення її породності і племінних якостей (Рад. Укр., 25. VI 1957, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | племінний | племінна | племінне | племінні |
Родовий | племінного | племінної | племінного | племінних |
Давальний | племінному | племінній | племінному | племінним |
Знахідний | племінний, племінного | племінну | племінне | племінні, племінних |
Орудний | племінним | племінною | племінним | племінними |
Місцевий | на/у племінному, племіннім | на/у племінній | на/у племінному, племіннім | на/у племінних |