поборгувати
ПОБОРГУВАТИ, гую, гуєш, док., розм. 1. перех. і без додатка. Дати в борг. [Гайдамака:] Далебі, дав би карбованця [кобзареві за пісню], якби був не пропив учора! ..Поборгуй, будь ласкав, завтра оддам (Шевч., І, 1951, 105).
2. перех. Позичити, взяти в борг. [Запорожець (грає, усі троє співають) :] А я мотнусь до шинкарки Поборгую хоч дві чарки (Кроп., V, 1959, 329).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поборгую | поборгуємо |
2 особа | поборгуєш | поборгуєте |
3 особа | поборгує | поборгують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поборгував | поборгували |
Жіночий рід | поборгувала | |
Середній рід | поборгувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поборгуймо | |
2 особа | поборгуй | поборгуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поборгувавши |