погнутий
ПОГНУТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до погнути. Криноліни були поламані, погнуті й помазані білою квашею (Н.-Лев., III, 1956, 190); Я хочу вирвати з рук жебрака той шматок хліба, що впав з мого столу, погнутого під вагою яств (Хотк., І, 1966, 133); Недалеко.. висіли шолом і меч князя Ігоря, його броня і щит у кількох місцях погнуті були мечем (Скл., Святослав, 1959, 34); // погнуто, безос. присудк. сл. Так усе [всі металеві конструкції] переплетено, перегнуто, погнуто (Вишня, І, 1956, 337).
2. у знач. прикм. Який погнувся, зігнувся під дією чого-небудь. Стоїть діжечка у куточку, заглянув: водичка блищить, і лежить на дні погнутий кухлик (Тесл., Вибр., 1950, 176); Низька, погнута стеля звисає над самою головою (Кол., На фронті.., 1959, 190).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | погнутий | погнута | погнуте | погнуті |
Родовий | погнутого | погнутої | погнутого | погнутих |
Давальний | погнутому | погнутій | погнутому | погнутим |
Знахідний | погнутий, погнутого | погнуту | погнуте | погнуті, погнутих |
Орудний | погнутим | погнутою | погнутим | погнутими |
Місцевий | на/у погнутому, погнутім | на/у погнутій | на/у погнутому, погнутім | на/у погнутих |