погустішати
ПОГУСТІШАТИ, ає. Док. до густішати. - Ніс став широкий, .. брови погустішали, неначе кудлаті стали, - говорив о. Артемій (Н.-Лев., IV, 1956, 43); Парки, що стояли вдень у зеленавому мареві першої дрібної ще в кронах зелені, зараз, у місячному сяйві, погустішали й повились мерехтливим туманом (Смолич, Мир.., 1958, 77); Туман так погустішав, що здавалось, ніби й справді була темна ніч (Трубл., І, 1955, 171); Спідлоба глянула [Орися] на Юлю, і ще більше погустішав на щоках вишневий розлив: Юля дивилася на неї око в око (Тют., Вир, 1964, 454); // безос. Сонце піднялось уже височенько, і на полях людей погустішало (Іщук, Вербівчани, 1961, 75).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погустішаю | погустішаємо |
2 особа | погустішаєш | погустішаєте |
3 особа | погустішає | погустішають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | погустішав | погустішали |
Жіночий рід | погустішала | |
Середній рід | погустішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | погустішаймо | |
2 особа | погустішай | погустішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | погустішавши |