позосталий
ПОЗОСТАЛИЙ, а, е, рідко, 1. Дієпр. акт. мин. ч. до позостатися. Нічого не стало видко, тільки жевріє долі жар, позосталий від огнища (Л. Укр., III, 1952, 223).
2. у знач. прикм. Який зостався. Я проситиму згодом відшукати когось із співробітників «Жизни» та допитатись, що сталося з усіма позосталими рукописами (Л. Укр., V, 1956, 376).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | позосталий | позостала | позостале | позосталі |
Родовий | позосталого | позосталої | позосталого | позосталих |
Давальний | позосталому | позосталій | позосталому | позосталим |
Знахідний | позосталий, позосталого | позосталу | позостале | позосталі, позосталих |
Орудний | позосталим | позосталою | позосталим | позосталими |
Місцевий | на/у позосталому, позосталім | на/у позосталій | на/у позосталому, позосталім | на/у позосталих |