поклонниця
ПОКЛОННИЦЯ, і, ж. Жін. до поклонник. Я не абсолютна (далеко ні!) поклонниця Метерлінка і взагалі «модерни», але в трьох драмах сього автора я справді бачу нові елементи штуки, скомбіновані з великим таланом (Л. Укр., V, 1956, 308); В коридорах, після уроків, Старова завжди дожидалась юрба поклонниць (Ільч., Серце жде, 1939, 119).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | поклонниця | поклонниці |
Родовий | поклонниці | поклонниць |
Давальний | поклонниці | поклонницям |
Знахідний | поклонницю | поклонниць |
Орудний | поклонницею | поклонницями |
Місцевий | на/у поклонниці | на/у поклонницях |
Кличний | поклоннице | поклонниці |