полускувати
ПОЛУСКУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех., розм. Лускати (у 3 знач.) час від часу. Лузає [хлопчина] насіння. І один-два ближчих біля нього теж з його ласки полускують (Головко, І, 1957, 363).
2. неперех. Злегка або час від часу видавати звуки, схожі на глухий, слабкий тріск; потріскувати. Коли бігли, то було нам жарко,.. а залігши тут, ми відразу відчули, що еге! - фуфайки наші починають полускувати - замерзають (Гончар, Південь, 1951, 7).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полускую | полускуємо |
2 особа | полускуєш | полускуєте |
3 особа | полускує | полускують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полускуватиму | полускуватимемо |
2 особа | полускуватимеш | полускуватимете |
3 особа | полускуватиме | полускуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | полускував | полускували |
Жіночий рід | полускувала | |
Середній рід | полускувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | полускуймо | |
2 особа | полускуй | полускуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | полускуючи | |
Минулий час | полускувавши |