понімечення
ПОНІМЕЧЕННЯ, я, с. Дія за знач. понімечити. Розгорніть твір Івана Франка «Сучасний літопис» і подивіться, як поет протестував проти понімечення не лише українських земель, але й земель польських (Тич., III, 1957, 260); Намагаючись здійснити повне понімечення України, вони [гітлерівці] привселюдно спалили українські історичні книги (Довж., III, 1960, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | понімечення | понімечення |
Родовий | понімечення | понімечень |
Давальний | понімеченню | понімеченням |
Знахідний | понімечення | понімечення |
Орудний | понімеченням | понімеченнями |
Місцевий | на/у понімеченні | на/у понімеченнях |
Кличний | понімечення | понімечення |