порозтрушувати
ПОРОЗТРУШУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Розтрусити багато чого-небудь. Порозтрушував [жеребець] сіно по двору, наче знає, що йому за це нічого не буде (Мушк., Чорний хліб, 1960, 93); Невтомні крила його [вітряка] були білі й іскристі..; може, оце й не зима, а вони, крутячись, клубили навколо себе хуртовину й порозтрушували навкруг стільки снігів (Стельмах, І, 1962, 146).
2. безос. Стомити, змучити всіх або багатьох труською дорогою.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозтрушую | порозтрушуємо |
2 особа | порозтрушуєш | порозтрушуєте |
3 особа | порозтрушує | порозтрушують |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порозтрушував | порозтрушували |
Жіночий рід | порозтрушувала | |
Середній рід | порозтрушувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порозтрушуймо | |
2 особа | порозтрушуй | порозтрушуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порозтрушувавши |