порухати
ПОРУХАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Трохи, злегка поворушити що-небудь. Він поклав лебедине перо у кишеню, де лежала листівка, порухав її потрісканими, рибою пропахлими пальцями і рівно пішов додому, несучи багатозначну посмішку на своїх сонцем накраплених веснянках (Стельмах, І, 1962, 460); Хворе вухо кілька разів намагався [ведмідь] порухати лапою, але від кожного дотику воно ще гірше боліло (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 66).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порухаю | порухаємо |
2 особа | порухаєш | порухаєте |
3 особа | порухає | порухають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | порухав | порухали |
Жіночий рід | порухала | |
Середній рід | порухало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | порухаймо | |
2 особа | порухай | порухайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | порухавши |