поспадати
ПОСПАДАТИ, ає, док. 1. Упасти звідкись, з чого-небудь додолу (про все або багато чогось); попадати. Стоїть [сотня козаків], шапки поскладавши на приспі у шинку, щоб як буде муштра, так щоб не поспадали з голов [голів] (Кв.-Осн., II, 1956, 199); Затемнилось би яснеє сонце, Поспадали б зірки; Срібний місяць з такого б нечестя Розколовсь на шматки (Крим., Вибр., 1965, 44).
2. Відпасти, відокремившись, відірвавшись від чого-небудь (про все або багато чого-небудь). Ото поспадали всі дванадцять замків (Сл. Гр.); - Я як телепну одного [чорта] по рогах! Роги й поспадали (Н.-Лев., І, 1956, 591); // Опасти (про листя дерев, пелюстки квітів, плоди і т. ін.). [Дід:] Було це восени пізно, як усе листя поспадало з дерева, а вінки усі на могилі посохли (Вас., III, 1960, 490); Уся земля була вистелена всіляким цвітом, що поспадав із садовини (Март., Тв., 1954, 147).
3. Звиснути (про волосся). Поспадали з чола його кучері ніжні на шию, І на рожевих устах стогін одчаю завмер (Зеров, Вибр., 1966, 297).
4. Зменшитися в об'ємі, стухнути (про пухлини, набряки на тілі). Опухи поспадали.
@ Поспадати з голосу - те саме, що Спасти з голосу (про всіх або багатьох) (див. спадати). І Микола, і Панас Карповичі [Саксаганські] були незрівнянними виконавцями народної пісні.. навіть тоді, коли брати - Микола раніше, Панас значно пізніше - поспадали з голосу... (Рильський, III, 1955, 352).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспадаю | поспадаємо |
2 особа | поспадаєш | поспадаєте |
3 особа | поспадає | поспадають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поспадав | поспадали |
Жіночий рід | поспадала | |
Середній рід | поспадало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поспадаймо | |
2 особа | поспадай | поспадайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поспадавши |