пранцюватий
ПРАНЦЮВАТИЙ, а, е, заст., розм. Хворий на пранці. Я раптом побачив.. пранцюватих дітей всуміш, з голодними псами... (Коцюб., II, 1955, 232); - І як тобі не соромно, Ганнусе, виходити о таку пору з дому! Та ще й сидіти самій з отим чортом в англійській шинелі? Вони ж майже всі пранцюваті... (Ю. Янов., І, 1958, 57); // Уживається як лайливе слово. - А коли так - вон [геть] з моєї хати, пранцюваті недоїдки! - скрикнув [шинкар].., вискакуючи з-за столу (Мирний, III, 1954, 396).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пранцюватий | пранцювата | пранцювате | пранцюваті |
Родовий | пранцюватого | пранцюватої | пранцюватого | пранцюватих |
Давальний | пранцюватому | пранцюватій | пранцюватому | пранцюватим |
Знахідний | пранцюватий, пранцюватого | пранцювату | пранцювате | пранцюваті, пранцюватих |
Орудний | пранцюватим | пранцюватою | пранцюватим | пранцюватими |
Місцевий | на/у пранцюватому, пранцюватім | на/у пранцюватій | на/у пранцюватому, пранцюватім | на/у пранцюватих |