прастарий
ПРАСТАРИЙ, прастара, прастаре. Дуже старий, стародавній; споконвічний. З жалібним стогнанням гепнула додолу підтята монгольськими сокирами прастара липа (Фр., VI, 1951, 98); Любувались собою і сперечались, а між тим шуміло море прастару звісну пісню, пісню про любов (Коб., І, 1956, 16); У лужицькій народній архітектурі спостерігаємо своєрідне поєднання форм мурованих будівель із прастарими елементами дерев'яного слов'янського зодчества (Нар. тв. та етн., 6, 1969, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прастарий | прастара | прастаре | прастарі |
Родовий | прастарого | прастарої | прастарого | прастарих |
Давальний | прастарому | прастарій | прастарому | прастарим |
Знахідний | прастарий, прастарого | прастару | прастаре | прастарі, прастарих |
Орудний | прастарим | прастарою | прастарим | прастарими |
Місцевий | на/у прастарому, прастарім | на/у прастарій | на/у прастарому, прастарім | на/у прастарих |