приоставати
ПРИОСТАВАТИ, аю, аєш, недок., ПРИОСТАТИ, ану, анеш, док., діал. Переставати робити що-небудь. Янко ходив, а далі і приостав ходити (Сл. Гр.); // Зупинятися під час здійснення або виконання чого-небудь. Гриць відповідав тихим голосом. В середині бесіди часто приоставав (Март., Тв., 1954, 75); Зробив [Панько] кілька кроків і приостав (Март., Тв., 1954, 165).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приоставаю | приоставаємо |
2 особа | приоставаєш | приоставаєте |
3 особа | приоставає | приоставають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приоставатиму | приоставатимемо |
2 особа | приоставатимеш | приоставатимете |
3 особа | приоставатиме | приоставатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | приоставав | приоставали |
Жіночий рід | приоставала | |
Середній рід | приоставало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | приоставаймо | |
2 особа | приоставай | приоставайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | приоставаючи | |
Минулий час | приостававши |