пришиблений
ПРИШИБЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пришибти, пришибнути. Смутний болгарин і собі розговоривсь, тільки його душа не рвалась так гаряче, бо була дуже пришиблена деспотизмом (Н.-Лев., І, 1956, 344).
Як (мов, немов і т. ін .) пришиблений хто - хто-небудь приголомшений, пригнічений чим-небудь. Грицько стояв, як пришиблений, дивився мовчки (Мирний, II, 1954, 300); Ходив [Василь], мов пришиблений, та все думав (Козл., Весн. шум, 1952, 34).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пришиблений | пришиблена | пришиблене | пришиблені |
Родовий | пришибленого | пришибленої | пришибленого | пришиблених |
Давальний | пришибленому | пришибленій | пришибленому | пришибленим |
Знахідний | пришиблений, пришибленого | пришиблену | пришиблене | пришиблені, пришиблених |
Орудний | пришибленим | пришибленою | пришибленим | пришибленими |
Місцевий | на/у пришибленому, пришибленім | на/у пришибленій | на/у пришибленому, пришибленім | на/у пришиблених |