проглинати
ПРОГЛИНАТИ, аю, аєш, недок., ПРОГЛИНУТИ, ну, неш, док., перех., розм. З'їдати що-небудь жадібно; поглинати. Він [містер Хо] присунув до себе страви й узявся їх проглинати (Смолич, Сорок вісім.., 1937, 62); Олексій і Юрко так стялись, наче один другого хотіли проглинути (П. Куліш, Вибр., 1969, 302); * Образно. Глибока шахта проглинула людей і не вертала (Гр., Без хліба, 1958, 168).
@ Мов (немов, наче, неначе і т. ін .) земля проглинула кого - хтось безслідно зник. Дід знову забалакав, наче сам до себе : « ..Ще мало у мандрах пропало [людей], мов їх земля проглинула? ..» (Мирний, І, 1949, 158); Проглинути язика (язик) - те саме, що Проковтнути язика (язик) (див. проковтнути). З мікрофона почувся зловтішний регіт : - Що, містер Макітра, язика свого проглинули? (Вол., Дні.., 1958, 195); Хай мене земля проглине - уживається як заприсягання, запевнення в чому-небудь. - Хай мене грім поб'є! .. хай мене сира земля проглине, коли я їв чию часть [частину], окреме своєї! - клявся Попенко (Мирний, І, 1954, 333); Хай тебе (його, її і т. ін .) земля проглине - уживається як побажання смерті кому-небудь.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проглинаю | проглинаємо |
2 особа | проглинаєш | проглинаєте |
3 особа | проглинає | проглинають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проглинатиму | проглинатимемо |
2 особа | проглинатимеш | проглинатимете |
3 особа | проглинатиме | проглинатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проглинав | проглинали |
Жіночий рід | проглинала | |
Середній рід | проглинало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проглинаймо | |
2 особа | проглинай | проглинайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | проглинаючи | |
Минулий час | проглинавши |