прогніваний
ПРОГНІВАНИЙ, а, е, рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до прогнівати. Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко Чи то покривджена чим ..! (Зеров, Вибр., 1966, 221).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прогніваний | прогнівана | прогніване | прогнівані |
Родовий | прогніваного | прогніваної | прогніваного | прогніваних |
Давальний | прогніваному | прогніваній | прогніваному | прогніваним |
Знахідний | прогніваний, прогніваного | прогнівану | прогніване | прогнівані, прогніваних |
Орудний | прогніваним | прогніваною | прогніваним | прогніваними |
Місцевий | на/у прогніваному, прогніванім | на/у прогніваній | на/у прогніваному, прогніванім | на/у прогніваних |