пролепетати
ПРОЛЕПЕТАТИ, ечу, ечеш, док., перех. і без додатка. Вимовити неправильно, нерозбірливо (про дітей). Одарочка стала проти образу, пролепетала молитву і почала хреститись (Мирний, І, 1954, 213); Свириду Яковлевичу не довелося пролепетати рідній матері свого найкращого слова : день його народження став днем її смерті (Стельмах, II, 1962, 16); // Проказати що-небудь невиразно через хвилювання, переляк, збентеження і т. ін. - Замикайте все хоч на сотню замків, тільки не замикайте від мене своє серце, Христинко , - пролепетав парубок (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 18); - Товаришу ком-мандир! - заїкаючись пролепетав він . - Ле-бе-дя вкрали! (Збан., Крил. гонець, 1953, 11).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролепечу | пролепечемо |
2 особа | пролепечеш | пролепечете |
3 особа | пролепече | пролепечуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пролепетав | пролепетали |
Жіночий рід | пролепетала | |
Середній рід | пролепетало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пролепечімо | |
2 особа | пролепечи | пролепечіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пролепетавши |