рибина
РИБИНА, и, ж., розм. Одна риба, перев. велика. - Оце так рибина! - вирвалось у Костянтина. - Ще не було нам такої удачі! (Стельмах, І, 1962, 435); - Що ж це в нас і випити нема чого? - стурбувався старий. - А може, й є, - відповів Панас і витяг з клуночка пляшку горілки й кілька зав'ялених рибин (Коцюба, Нові береги, 1959, 233); * У порівн. Стара на мить завмерла, почала ловити ротом повітря, мов рибина, витягнена з води (Ю. Янов., І, 1954, 111); Зіс рвонув, шугнув рибиною, - бризнула земля з-під коліс, - і за кабіною миготять поля (Гонч., Вибр., 1959, 219).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | рибина | рибини |
Родовий | рибини | рибин |
Давальний | рибині | рибинам |
Знахідний | рибину | рибин |
Орудний | рибиною | рибинами |
Місцевий | на/у рибині | на/у рибинах |
Кличний | рибино | рибини |