розмаяний
РОЗМАЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до розмаяти. Дівчина, задихана, з розмаяним од довгого й швидкого бігу волоссям, вискочила перед пожежу... (Гр., II, 1963, 306); На трибуні, під розмаяними вітром.. прапорами, лунає заклик оратора (Довж., І, 1958, 44); Військовий кидає мішка на пісок, пригортає її [жінку] за плечі і тією ж рукою мовчки гладить її чорне, розмаяне волосся (Коз., Сальвія, 1959, 47).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | розмаяний | розмаяна | розмаяне | розмаяні |
Родовий | розмаяного | розмаяної | розмаяного | розмаяних |
Давальний | розмаяному | розмаяній | розмаяному | розмаяним |
Знахідний | розмаяний, розмаяного | розмаяну | розмаяне | розмаяні, розмаяних |
Орудний | розмаяним | розмаяною | розмаяним | розмаяними |
Місцевий | на/у розмаяному, розмаянім | на/у розмаяній | на/у розмаяному, розмаянім | на/у розмаяних |