самосудний
САМОСУДНИЙ, а, е. Здійснюваний самосудом. Самосудна розправа.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | самосудний | самосудна | самосудне | самосудні |
Родовий | самосудного | самосудної | самосудного | самосудних |
Давальний | самосудному | самосудній | самосудному | самосудним |
Знахідний | самосудний, самосудного | самосудну | самосудне | самосудні, самосудних |
Орудний | самосудним | самосудною | самосудним | самосудними |
Місцевий | на/у самосудному, самосуднім | на/у самосудній | на/у самосудному, самосуднім | на/у самосудних |