сатаніти
САТАНІТИ, ію, ієш, недок., розм. Ставати, робитися дуже злим, лютувати; скаженіти. [Начальник поліції:] Як тебе звуть, питаю? (Не маючи знов відповіді, сатаніє). Кажи, йолопе, а то я тобі двадцять п'ять гарячих всиплю! (Л. Укр., IV, 1954, 237); Олександра сатаніла, її дратувало мовчання Настине (Коцюб., І, 1955, 72); // безос. В дворі між тим колобродило і сатаніло, жінки кричали всі разом і сучили на Сергія кулаками, а він спокійно собі походжав по хаті (Тют., Вир, 1964, 180); // Виявлятися з великою силою (про бурю, вітер і т. ін.). Він навіть не чув, як буря сатаніла, ревла та свистіла, трохи не звалювала його з ніг (Н.-Лев., І, 1956, 566); Море лютує, стогне, сатаніє, зловтішно регоче (Ткач, Моряки, 1948, 98).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сатанію | сатаніємо |
2 особа | сатанієш | сатанієте |
3 особа | сатаніє | сатаніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сатанітиму | сатанітимемо |
2 особа | сатанітимеш | сатанітимете |
3 особа | сатанітиме | сатанітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | сатанів | сатаніли |
Жіночий рід | сатаніла | |
Середній рід | сатаніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сатаніймо | |
2 особа | сатаній | сатанійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сатаніючи | |
Минулий час | сатанівши |