святитися
СВЯТИТИСЯ, святиться, недок. 1. заст. Шануватися як святиня. Я дивуюся на персів, Що корова в них святиться (Крим., Вибр., 1965, 220).
2. церк. Висвячуватися в духовний сан. - Він либонь на попа учився, та не схотів святитись у попи (Мирний, III, 1954, 200); Як святився ще на диякона та був у печерах (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | свячуся | святимося |
2 особа | святишся | святитеся |
3 особа | святиться | святяться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | святитимуся | святитимемося |
2 особа | святитимешся | святитиметеся |
3 особа | святитиметься | святитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | святився | святилися |
Жіночий рід | святилася | |
Середній рід | святилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | святімося | |
2 особа | святися | святіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | святячись | |
Минулий час | святившись |