славлений
СЛАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до славити 1, 2. Київ криється туманом. Голубим, як отчий дим... Відси кланяюсь платанам Препрославленим твоїм [Париже]. А й прославлені за діло, Будуть славлені повік (Рильський, III, 1961, 261); Що ж робитимеш віднині, Людом славлений різьбяр? (Нагн., Вибр., 1950, 25).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | славлений | славлена | славлене | славлені |
Родовий | славленого | славленої | славленого | славлених |
Давальний | славленому | славленій | славленому | славленим |
Знахідний | славлений, славленого | славлену | славлене | славлені, славлених |
Орудний | славленим | славленою | славленим | славленими |
Місцевий | на/у славленому, славленім | на/у славленій | на/у славленому, славленім | на/у славлених |