смертоносний
СМЕРТОНОСНИЙ, а, е. Який призводить до смерті, викликає, несе смерть. Гармати ревіли, мов люті звірі, кидаючи з своїх гирл тяжкі, смертоносні кулі (Фр., II, 1950, 62); Юра схоплюється. В руці в нього смертоносна шаблюка (Смолич, II, 1958, 48); Страх так діє, як смертоносна повільна отрута і, отже, так само вкорочує життя (Вибр. праці О. О. Богомольця, 1969, 195); // перен. Згубний, небезпечний, загрозливий. Посухи смертоносний подих, Дощів невгасних мокрий бич.. Усе це речі, анітрішки Не схожі до ідилій з книжки (Рильський, Поеми, 1957, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смертоносний | смертоносна | смертоносне | смертоносні |
Родовий | смертоносного | смертоносної | смертоносного | смертоносних |
Давальний | смертоносному | смертоносній | смертоносному | смертоносним |
Знахідний | смертоносний, смертоносного | смертоносну | смертоносне | смертоносні, смертоносних |
Орудний | смертоносним | смертоносною | смертоносним | смертоносними |
Місцевий | на/у смертоносному, смертоноснім | на/у смертоносній | на/у смертоносному, смертоноснім | на/у смертоносних |