смілий
СМІЛИЙ, а, е. Те саме, що сміливий. Ті пішли за ним, розмовляючи за Колісника, що який-то він сміливий та вдатний (Мирний, III, 1954, 274); - Хороші слова: смілого куля боїться, смілого штик не бере (Збан., Ліс. красуня, 1955, 121); Річ старого звеселила збори, всі побачили смілу вдачу - правду в очі ріже! (Горд., II, 1959, 270); [Мордовець:] Ти до мене з упередженням підходиш, і смілий, благородний вчинок мій - тобі байдужий і чужий... (Тич., І, 1957, 297); Молодий лікар ішов на смілий і рискований експеримент (Дмит., Наречена, 1959, 139); Він знав, що частка і його труда У наших смілих, огняних будовах (Рильський, II, 1960, 109); Ленінізм - це думка сміла, це партії нашої сила (Укр.. присл.., 1955, 331); Сміле слово - то наші гармати, Світлі вчинки - то наші мечі (Граб., І, 1959, 394); Увійшла [бабуся], тихенько ступаючи, вклонилась панії та й питає: - А що вам треба, пане? Пані аж з місця зірвалась, що стара така сміла (Вовчок, І, 1955, 122).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | смілий | сміла | сміле | смілі |
Родовий | смілого | смілої | смілого | смілих |
Давальний | смілому | смілій | смілому | смілим |
Знахідний | смілий, смілого | смілу | сміле | смілі, смілих |
Орудний | смілим | смілою | смілим | смілими |
Місцевий | на/у смілому, смілім | на/у смілій | на/у смілому, смілім | на/у смілих |
сміти
СМІТИ, смію, смієш, недок. 1. Насмілюватися, наважуватися робити або казати що-небудь, осмілюватися. - Одна робить все сміліше - І пошиє, і напише.. Друга рада б, та не вміє, Мов соромиться, не сміє, Мабуть, їй судилось так (Гл., Вибр., 1951, 230): Вона при матері не сміла змагатися з сестрою, бо знала, що мати завжди стане в обороні Софії (Л. Укр., III, 1952, 505); [Сербин:] Не було ще чоловіка на світі, щоб смів мене вразити і щоб даром пройшло йому сеє. (Вас., III, 1960, 23); Санька любила брата з ревністю ведмедиці. Кожному, хто смів його ображати, вона ладна була перервати горлянку (Тют., Вир, 1964, 154).
Не смій (не смійте) - уживається як форма категоричної заборони робити що-небудь. - Доки не здаси всіх екзаменів, з двору виводити [мотоцикл] не смій! (Гончар, Тронка, 1963, 101); Кинулись партизани до Худякова. Навперейми їм Глушак. - Стійте! Стійте! Не смійте стріляти! (Довж., І, 1958, 122); Не сміти дихнути - те саме, що Не [наважитися] дихнути (див. дихнути). Наш дім поставлений в куточку затишному: Ні Австр, ні Апельйот не рушать мого дому; Фавоній і Борей дихнуть не сміють там (Зеров, Вибр., 1966, 204); Смію думати (запитати і т. ін. ) - уживається як ввічлива форма ствердження або запитання. - Я смію думати, що не буду для вашої дочки ні варваром, ні тираном, ні деспотом (Н.-Лев., VI, 1966, 54); [Антоніо (стає на порозі і здивовано оглядає хату) :] Магістре хвальний! Смію запитати, ви певні в тім, що се його домівка? (Л. Укр., III, 1952, 111); Як ти смієш (він сміє, ви смієте, вони сміють, ти смів, він смів і т. ін. )? - уживається для вираження обурення чиїмись словами, діями, вчинками. - Як ти смієш таке говорити на свою матір? - суворо крикнув Кайдаш (Н.-Лев., II, 1956, 299); - Як ти сміла являтися у мою хату, коли в мене чужий чоловік є? - аж скрегоче, аж ногами тупоче та сичить Кирило Іванович. (Мирний, І, 1954, 158); - Що ти за птиця? Ти - Ягня! Як сміло ти мене питати? (Гл., Вибр., 1951, 40); Левко нараз рвонувся, мов струна, кинувся до неї, схопив руками.- Як ви смієте!- крикнула вона, вислизнувши з обіймів (Цюпа, Назустріч.., 1958, 69); Дочка кругла відмінниця, грає на інструменті,- та як вони сміють її не прийняти? (Гончар, Тронка, 1963, 162).
2. перев. із запереч. не. Мати право на що-небудь. Софія Петрівна отямилась скоро. - Аркадій! Ти збожеволів! Ти не смієш оддавати землі (Коцюб., II, 1955, 391); Нас не лякає бомб виття, Бо ми ж усі - солдати, І зброї в битві за життя Не сміємо складати (Перв., II, 1958, 250).
3. Бути в змозі робити що-небудь. Наша радянська дійсність створює грунт для відродження людської особи в усій її повноті і цільності - сміти неможливе, творити корисне і праве (Рад. літ-во, 4, 1967, 62); // Бути здатним; могти. - Як мені доведеться губернатора об чім прохати, то я не знатиму, як перед ним і стояти? Впаду та не смітиму й устати! (Кв.-Осн., II, 1956, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смію | сміємо |
2 особа | смієш | смієте |
3 особа | сміє | сміють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | смітиму | смітимемо |
2 особа | смітимеш | смітимете |
3 особа | смітиме | смітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | смів | сміли |
Жіночий рід | сміла | |
Середній рід | сміло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | сміймо | |
2 особа | смій | смійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | сміючи | |
Минулий час | смівши |