спудей
СПУДЕЙ, я, ч., заст. Учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії. - Ви розумієте, панове, мову.. Ціцеронову? - спитав він. - Та дещо розуміємо ще з бурси, бо були колись спудеями у Києві, - одказав Палій (Морд., І, 1958, 121); В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 161); Викладачі [в Київській братській школі] називалися дидаскалами, а учні - спудеями (Літ. Укр., 7.І 1966, 2).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | спудей | спудеї |
Родовий | спудея | спудеїв |
Давальний | спудеєві, спудею | спудеям |
Знахідний | спудея | спудеїв |
Орудний | спудеєм | спудеями |
Місцевий | на/у спудеї | на/у спудеях |
Кличний | спудею | спудеї |