трістя
ТРІСТЯ, я, с., діал . 1. Трясовина, драговина. - Я хутко, миттю постараюсь В трістя його к чортам загнать (Котл., І, 1952, 67); - От вона [машина] тільки колесом наскаче, паличка переломиться, бойок ударить у капсуль - і полетить машина в безвість і трістя (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 722).
2. Очерет. А князь Ігор горностаєм К трістю підбігає, Скочив гоголем на воду, На коня впадає (Рудан., Вибр., 1949, 152).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трістя | |
Родовий | трістя | |
Давальний | трістю | |
Знахідний | трістя | |
Орудний | трістям | |
Місцевий | на/у трісті | |
Кличний | трістя |