убувати
УБУВАТИ1, ає, недок., УБУТИ, убуде; мин. ч. убув, ула, уло; док. Зменшуватися в кількості, об'ємі, ступені вияву. - Я хочу, щоб у мене була повна гладишечка грошей і щоб цілий рік вони не убували, скільки б я їх не брав (Україна.., І, 1960, 111); Тож, коли б цілість всесвітня з вогняних складалася тілець; То чи вони прибували б чисельно, чи то убували, Чи відміняли свій лад і стосунки, чи то зберігали, - Все надаремне: вогонь би незмінне вогнем залишався (Зеров, Вибр., 1966, 144); Може, тому й не убуває сили в Дунаї, що він вічно рухливий, що він завжди в боротьбі! (Чаб., Балкан. весна, 1960, 250); - Ну, сьогодні снігу убуде! - обізвався знову Кирило.. - Іч, як драгліти став, - так водою і взявся! (Мирний, III, 1954, 68); - Нехай побесідують люде, Досхочу медку поїдять, У мене його не убуде... (Манж., Тв., 1955, 40); // Знижуватися в рівні, спадати (про воду в річці, водоймищі).
УБУВАТИ2 див. вбувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убуваю | убуваємо |
2 особа | убуваєш | убуваєте |
3 особа | убуває | убувають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убуватиму | убуватимемо |
2 особа | убуватимеш | убуватимете |
3 особа | убуватиме | убуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | убував | убували |
Жіночий рід | убувала | |
Середній рід | убувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | убуваймо | |
2 особа | убувай | убувайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | убуваючи | |
Минулий час | убувавши |