урікати
УРІКАТИ (ВРІКАТИ), аю, аєш, недок., УРЕКТИ, уречу, уречеш, док., перех. і неперех., кому, кого і без додатка, діал. Докоряти. - Чи тобі жалко божої водиці, Матвійко, - уріка тітка Мокрина (Вовчок, VI, 1956, 326); [Василь (до Горпини ):] От, ти мене раз по раз урікала, що я полохливий і несміливий, ану, нехай хто сміливий таку штуку вигада (Кроп., І, 1958, 197).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урікаю | урікаємо |
2 особа | урікаєш | урікаєте |
3 особа | урікає | урікають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урікатиму | урікатимемо |
2 особа | урікатимеш | урікатимете |
3 особа | урікатиме | урікатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | урікав | урікали |
Жіночий рід | урікала | |
Середній рід | урікало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | урікаймо | |
2 особа | урікай | урікайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | урікаючи | |
Минулий час | урікавши |