хулити
ХУЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. і без додатка, книжн. Ганьбити, знеславлювати, осуджувати кого-, що-небудь. Ніщо його не відведе від тої хули. Хоч би знав, що той забобон трісне його громом, отже-таки не перестав би хулити (Март., Тв., 1954, 371); - Не хуліть, отче Вікентію! Ви ще не догадуєтесь, яке лихо повисло над вашою головою! (Стельмах, Хліб.., 1959, 420); - Я хулив святих угодників і угодниць, а в трактирі на Мальші, у Нижньому Загаю побив капелана (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 490); - Ой, не хули пана бога. Він може вже й завтра покликати нас на свій суд справедливий (Козл., Ю.Крук, 1957, 411).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хулю | хулимо |
2 особа | хулиш | хулите |
3 особа | хулить | хулять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хулитиму | хулитимемо |
2 особа | хулитимеш | хулитимете |
3 особа | хулитиме | хулитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | хулив | хулили |
Жіночий рід | хулила | |
Середній рід | хулило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | хульмо | |
2 особа | хуль | хульте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | хулячи | |
Минулий час | хуливши |