центрований
ЦЕНТРОВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до центрувати.
2. у знач. прикм. Центри якого встановлені на одну спільну вісь; якому надано потрібного положення. У найбільш удосконалених мікроскопах предметний столик обертовий, тобто може повертатись по колу, та центрований, що може переміщатись у двох взаємно перпендикулярних напрямках (Практ. з анат. рослин, 1955, 5).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | центрований | центрована | центроване | центровані |
Родовий | центрованого | центрованої | центрованого | центрованих |
Давальний | центрованому | центрованій | центрованому | центрованим |
Знахідний | центрований, центрованого | центровану | центроване | центровані, центрованих |
Орудний | центрованим | центрованою | центрованим | центрованими |
Місцевий | на/у центрованому, центрованім | на/у центрованій | на/у центрованому, центрованім | на/у центрованих |