чарівливість
ЧАРІВЛИВІСТЬ, вості, ж. Абстр. ім. до чарівливий 2. Переді мною - повна енергії, невимовної чарівливості жінка, з живими, розумними очима (Мист., 5, 1968, 20); Невичерпні джерела української народнопоетичної творчості. Безмірна, як саме життя, її глибина, вічно жива краса, нев'януча чарівливість (Нар. тв. та етн., 2, 1962, 144).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чарівливість | чарівливості |
Родовий | чарівливості, чарівливости | чарівливостей |
Давальний | чарівливості | чарівливостям |
Знахідний | чарівливість | чарівливості |
Орудний | чарівливістю | чарівливостями |
Місцевий | на/у чарівливості | на/у чарівливостях |
Кличний | чарівливосте | чарівливості |