чекіст
ЧЕКІСТ, а, ч. Працівник Надзвичайної комісії для боротьби з контрреволюцією, саботажем і спекуляцією, яка існувала в перші роки Радянської влади (див. чека2). Чекісти методично, крок за кроком завдавали ударів підпіллю українських націоналістів (Бойч., Молодість, 1949, 347); В спустілих будинках маєтку цієї весни з почину чекістів було влаштовано дитячу комуну для безпритульних сиріт (Гончар, II, 1959, 264).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | чекіст | чекісти |
Родовий | чекіста | чекістів |
Давальний | чекістові, чекісту | чекістам |
Знахідний | чекіста | чекістів |
Орудний | чекістом | чекістами |
Місцевий | на/у чекісті, чекістові | на/у чекістах |
Кличний | чекісте | чекісти |