шапкобрання
ШАПКОБРАННЯ, я, с., розм. Закінчення, кінець якогось зібрання (коли всі присутні розходяться).- От вже в церкві й шапкобрання. Затого цвинтар спустів (Н.-Лев., IV, 1956, 307).
@ Прийти (приїхати, поспіти і т. ін. ) на шапкобрання; Застати шапкобрання - з'явитися запізно, наприкінці, коли всі присутні розходяться.- Але, Фесю, їй-богу, ми прийдемо до церкви на святе "шапкобрання"! Вбирайся мерщій! (Н.-Лев., IV, 1956, 176); [Параска:] Та ми ж пішки поспіємо на шапкобрання. Так буде, як у ту неділю: люде з церкви, а ми в церкву (К.-Карий, І, 1960, 398).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | шапкобрання | шапкобрання |
Родовий | шапкобрання | шапкобрань |
Давальний | шапкобранню | шапкобранням |
Знахідний | шапкобрання | шапкобрання |
Орудний | шапкобранням | шапкобраннями |
Місцевий | на/у шапкобранні | на/у шапкобраннях |
Кличний | шапкобрання | шапкобрання |